Кібервійна і кібердиверсії Багато хто досі вважає, що кібервійна – це плід чиєїсь багатої фантазії, часто навіть не розуміючи, що ховається під цим словом. Однак кібервійна не фантазія, це реальність. Та реальність, у якій усім нам доведеться жити, і що краще ви розумітимете, що це таке і як її ведуть, то ефективніше зможете захистити себе.
За допомогою кіберзброї можна спровокувати аварії на ядерних об’єктах, позбавити суспільство всіх видів комунікацій, включно зі стільниковим і супутниковим зв’язком, паралізувати рух транспорту, подачу електрики… і, так, усе це не жарт.
Не знаю, якою зброєю битимуться в третій світовій війні, але в четвертій у хід підуть каміння і кийки. Альберт Ейнштейн
Існує поширена помилка, що атаки на сайти, розробка вірусів, інформаційні вкидання – це і є кібервійна, тому не варто розцінювати її як серйозну загрозу. Описане вище – це ще не кібервійна, ось коли на найближчій до вас АЕС почнеться викид радіації в атмосферу, перестане працювати стільниковий зв’язок і припиниться подача електрики – це буде справжня кібервійна.
Ми занадто захоплюємося комп’ютеризацією всіх сфер, часто не розуміючи однієї простої істини: крім можливостей комп’ютеризація несе і серйозні загрози. Це прекрасно розуміють керівники кібервійськ різних країн. З публікацій у пресі стало відомо, що 2012 року США активно почали вкладати в розробку атакуючого шкідливого програмного забезпечення.
У 2014 році міністр оборони рф шойгу підписав наказ про створення у складі генерального штабу спеціального кіберкомандування, а трохи пізніше офіційно було сформовано кібервійська. Подібні кіберпідрозділи є в багатьох країнах, найпередовішими є кібервійська росії, США, Китаю, Ізраїлю, і Великої Британії.
Діяльність кібервійськ охоплює три основні напрямки: захист, розвідка, напад. Яскравим прикладом розвідки є викритий Едвардом Сноуденом злам американськими спецслужбами серверів китайської компанії Huawei – найбільшого виробника мережевого устаткування, зокрема й обладнання для телекомунікаційних компаній. Цей успіх давав змогу спецслужбам США організувати масове стеження за жителями Піднебесної та інших країн, куди постачалося обладнання (серед них Іран, Пакистан, Куба). Говорячи про кіберзахист, складно навести конкретний яскравий приклад, оскільки зазвичай це комплекс заходів превентивного характеру.
Наприклад, на росії останніми роками створюється модель ізольованого інтернету. Зазвичай це підноситься суспільству як рішення на випадок відключення Росії від міжнародної мережі Інтернет, але так само це можна використовувати для ізоляції в разі систематичних кібератак. Напад охоплює атакуючі дії за допомогою шкідливого програмного забезпечення або без нього.
Яскравим прикладом атакуючого ПЗ є Stuxnet – шкідлива програма, здатна фізично руйнувати інфраструктуру ядерних об’єктів. Stuxnet було використано для виведення з ладу центрифуг на заводі зі збагачення урану в Натанзі (Іран), що відкинуло іранську ядерну програму приблизно на два роки назад. Імовірно, Stuxnet розроблено спецслужбами США або Ізраїлю.
До речі, ви знаєте, як стала можлива ця атака?
Співробітник Siemens вставив інфіковану Stuxnet USB-флешку в робочу станцію. Банальне порушення правил безпеки; компанія Siemens, до речі, визнала помилку свого співробітника.
Наведу ще приклад кібердиверсії. У грудні 2015 року за допомогою шкідливого програмного забезпечення BlackEnergy було атаковано українські енергетичні компанії “Прикарпаттяенерго” і “Київобленерго” – і понад 80 тисяч українців кілька годин були без електрики. “Атакувальниками” було продемонстровано високий рівень організації, знань і технічної оснащеності – це справжня професійна кібердиверсія державного рівня.
До речі, джерелом зараження став електронний лист, що містив скомпрометований документ, відкритий на комп’ютері корпоративної мережі. З цього вам варто зробити один важливий висновок: зазвичай (хоча й не завжди) атаки проводять якимись нехитрими методами і їм можна запобігти простою уважністю. У випадку з BlackEnergy це був відкритий документ з отриманого листа, у випадку зі Stuxnet – USB-флешка, необачно підключена до робочої станції, нічого надприродного.
Ми не можемо навчити вас захищатися від загрози кібервійни, напевно, ви й самі це чудово розумієте. Це завдання, що вирішується на рівні держави і спецслужб. Але ми можемо розповісти вам, як допомогти своїй країні стати більш захищеною. Насамперед вам треба зрозуміти вашу роль у передбачуваній кібервійні. Найімовірніше, вас використають як інструмент поширення шкідливого програмного забезпечення, як того співробітника Siemens. Зазвичай у фільмах атака на якісь значущі об’єкти відбувається за допомогою сканування мережі, пошуку вразливих місць, злому.
Однак на практиці більшість ключових систем ізольовані. Ізольована система не має доступу до Інтернету, і атакувати її звідти неможливо, часто й фізичний доступ до неї надійно охороняється службою безпеки. Але, як і будь-яка система, вона складається з пристроїв, які періодично потребують заміни або ремонту.
Наприклад, на етапі розробки/доставки пристроїв можна впровадити в них шкідливе програмне забезпечення. Уявіть собі АЕС з ізольованою системою, що потребує заміни будь-якого компонента. Може ж статися так, що новий пристрій прийде з уже вшитим шкідливим програмним забезпеченням?
Для цього необхідно знати, коли і які компоненти будуть міняти, де їх розробляють, отримати доступ до процесу розробки, змоделювати і здійснити атаку. Це не просто, і для цього потрібні якісні розвіддані. Наприклад, є Андрій, і він працює на овочевому складі. Андрій, зрозуміло, вважає, що він не цікавий спецслужбам.
Але в Андрія є колишній однокласник Сергій, який працює охоронцем у керівника організації, що займається виробництвом комплектуючих для АЕС. Ви, напевно, розумієте, що Андрій стане однією з ланок для кінцевої мети – доставки зараженої техніки на АЕС. Отже, більшість простих смертних виступає в ролі джерел інформації та атаки. Саме таким джерелом атаки став співробітник Siemens, який вставив заражену флешку в робочу станцію і завдав величезної шкоди іранській ядерній програмі.
Ви можете стати або таким співробітником, або людиною, через яку отримають доступ до співробітника. Тому організація своєї безпеки та анонімності – важлива частина комплексного протистояння загрозі кібервійни. Кібертероризм Давайте поговоримо про кібертероризм, або, як його ще називають, комп’ютерний тероризм. Кібертероризм передбачає вчинення терористичних актів за допомогою комп’ютерних технологій (а не терористичних актів в інтернеті, як думають деякі).
Як правило, для терористичних організацій на кшталт Аль-Каїди або ІДІЛ інтернет – місце поширення ідей, вербування нових членів та інструмент комунікації. За час існування терміна “кібертероризм”, а він існує з 80-х років минулого століття, світ не побачив жодного серйозного кібертеракту. За інформацією ЗМІ, ІДІЛ активно розвиває цей напрямок і IT-бійці халіфату готові наводити жах на світову громадськість, але виходить поки що досить посередньо. Ви чули про якісь гучні акції ІДІЛ, пов’язані з IT? Особисто я ні. Основна причина – рівень фахівців, якими володіють терористичні організації. Їм легше зібрати бомбу і підірвати з її допомогою літак, ніж зламати систему безпеки літака і влаштувати авіакатастрофу.
Так, вони зламали деякі сайти, наприклад сайт поліції міста Прінс-Альберт (Канада). Більшу частину атак здійснювали мусульманські хакери, прямо не пов’язані з тероризмом та ІДІЛ. Жодних серйозних наслідків це не спричиняло, зазвичай хакери залишали різноманітні послання, здебільшого антиізраїльські, або послання на підтримку ІДІЛ. Відсутність кібертерактів не означає відсутність подібного ризику.
Представник Міністерства внутрішньої безпеки США на конференції CyberSat розповів про успішну атаку на літак Boeing 757. І це був не лабораторний дослід, це був звичайнісінький аеропорт і справжнісінький літак. А трагедія не сталася лише тому, що зломом займалися експерти в галузі безпеки, а не терористи або хакери. Ця атака не дає змоги викрасти літак і керувати ним, як це зазвичай зображується у фільмах. Але вона дозволяє організувати авіакатастрофу під час зльоту літака. Це, на жаль, не жарти і не теоретичні роздуми. Крім літака метою може стати ваш автомобіль.
Так, ми впевнено йдемо до епохи повного автопілота: сучасні автомобілі можуть перебирати на себе функції управління на допомогу водієві. І, на жаль, їх можна зламати. Уявіть собі ситуацію: багатий бізнесмен виходить із дому, сідає у свій автомобіль і їде на роботу. Хакер-вбивця зламує автопілот його машини і направляє її під зустрічну фуру.
Думаєте, це порожні фантазії? На жаль, зломи автомобілів – це реальність, і не думайте, що ця небезпека загрожує тільки найостаннішим моделям автомобілів на кшталт Tesla. У 2015 році під відкликання потрапили 1,4 мільйона автомобілів марок Jeep, Dodge, Chrysler і Ram. Відкликання було спричинене вразливістю в штатній мультимедійній системі Uconnect, експлуатуючи яку зловмисники отримували можливість дистанційно керувати автомобілем. Фахівці з Uber Advanced Technology демонстративно зламали Jeep Cherokee 2014-го і відправили його в кювет. Ось вам невеличкий відеодоказ:
