Ще інформація до роздумів про природність посилань і footprints. Давним-давно сеошники в процесі лінкбілдингу публікували статтю з єдиним посиланням на сайт, що просувається (хоча і зараз дуже багато хто продовжує робити те ж саме), але пізніше, щоб імітувати природність та підвищити довіру до посилання, почали додавати додаткові 1-2 посилання на авторитетні ресурси (здебільшого це були посилання на Вікіпедію і Forbes). Чим це може загрожувати?
- Колосальна різниця між “авторитетом” акцепторів (цільових сторінок, на які ведуть посилання) може бути явною ознакою штучності посилання. Проводячи аналогію з науковими працями: якщо з дослідження ведуться відсилання до публікацій у відомих рецензованих наукових виданнях на кшталт Lancet, і між справою вставлено відсилання на замітку в провінційній газеті від ноунейма – довіра до дослідження зведеться до нуля. Алгоритмічно визначити подібне – не складає особливих труднощів.
- Різниця в типах сторінок акцепторів і анкорів. Якщо посилання зі статті ведуть на інформаційні публікації, що підкріплюють/доповнюють тему статті, а одне посилання веде на комерційну сторінку (сервіс/товар) або з явно комерційним анкором, то ця “біла ворона” з великою ймовірністю є платним сеошним посиланням.
- Атрибути посилань. Багато власників майданчиків, які приймають платні публікації, дозволяють 1 dofollow посилання. Навіть якщо стаття, що розміщується, має багато посилань на релевантні та якісні публікації, та адекватні анкорні тексти для комерційного посилання – для маскування, то той факт, що одне посилання є dofollow, а інші nofollow, також з високою часткою вірогідності свідчить про його розміщення для потреб SEO.
- Історія сайту донора. Якщо сайт, на якому розміщено посилання, має досвід продажу посилань або відомий тим, що розміщує спонсорський контент, довіру до таких посилань буде зведено до мінімуму. Наприклад сайти, що мають сторінки про правила розміщення гостьових постів, або що ще гірше – платних постів – все під максимальним ризиком.
З огляду на те, як давно Гугл веде боротьбу зі штучними посиланнями, і ресурси, якими він володіє, не варто недооцінювати загрозу. Навіть якщо в деяких випадках “прокотило”. Ну і нижче простий приклад, як елементарно мовні моделі можуть визначити платність посилання просто на основі анкорного тексту навіть без урахування інших чинників (наприклад, аналіз основного інтенту цільової сторінки, рівня довіри до сайту, наявність його в knowledge graph тощо).
